осінь 2

Малгожатка і ба'

Малгожатка варить морс, пече пиріг.
Миє посуд в серванті... Неділя.
Дзвонить баба і каже:
– Гріх.
Бо ж при святі. І хто б то так
Мив у серванті, ніби іншого дня нема?
– О нє, – каже баба. – З наших ніхто б так не зміг.
«Наші» у баби – то трохи ріднІ, померлі тітки, діди, чиїсь там далекі брати.
П'яте коліно і сьоме ребро.
А ще святі, що при святі не робили нічого. Й ніколи.
– О ні!

Малгожатка закочує очі і «свят-свят»:
– Та хіба ж то гріх? Ну, ба'?!

*
Малгожатка носить рожеве і дивне ім'я.
То її ще ба' до народження так нарекла.
В неї світле волосся і чорний кіт.
Дві кімнати і стіл при вікні.
А на ньому блокноти й чужі книжки.
Ручки, зошити. Тінь на стіні.
Ноутбук, ютуб, кіно онлайн.
Крем для рук, охололий чай.
Два сервізи в серванті та мельхіор.
Фотографії в рамочках.
На душі мінор, бо в кіно хтось когось забув.
Загубив, зруйнував. Так-от...
Малгожатка протирає насухо сервіз.
Його дідо колись із Варшави привіз.
Срібна гілочка, в колір волоссю квітки.
Дві надщерблені супниці.
Таке добро їй у спадок давно перейшло.

*
А у баби тафта, диван і теж сервант.
Невдоволений дід та надвечір серіал.
Штучні квіти, халат «в квітки».
На столі – тискомір, таблетки та склянка води.
Телефон, той, що з перших. Не смартфон.
І три номери в ньому.
Каже баба:
– В неділю обдзвон.

Дочка, зять, онучка – і все.
Інші дзвонять самі. Серед тижня й в четвер.

*
Ба' буркоче:
– До церкви піди. Бо неділя для того. І не гріши!

*
Через місяць мовчить телефон.
Дід сидить на дивані і теж мовчить.
Малгожатка миє бабин єдиний сервіз.
Не витримує дід:
– Та хто б так міг? Ніби іншого дня нема.
От би бачила ба'. От би знала вона...

І онука кладе шматинку на стіл.
Оглядає сумно дідів дім:
На тафті халат «у квітки».
На столі – фотографія: баба в фаті.
Вона схлипує тихо:
– Діду, бувай.
На зупинці сідає у свій трамвай.
І виходить у центрі. До церкви йде.
Бо неділя для Бога і його людей.
Тих, що вже біля Нього, і тих, хто з Ним...
Не грішив на землі, а просто жив.
.
Тетяна Новацька-Тітаренко

осінь 2

про горизонти

(Дівчатам, котрі могли
бути подругами...)

Що на твоєму горизонті? Крани?
У мене так. Іще сонце. Небо.
Приходи...
Помовчимо і залікуємо рани.
Нап’ємось сонця, тиші й самоти.

На двох розділимо радості й печалі.
Хоча чому радіти? Ми й собі чужі...
Поплачемо разом. В унісон. Нехай крани...
Повернуть стрілки й вкажуть нам, куди

Іти, чи ні? Хай шлях підкажуть,
Орієнтир і напрямок… Ще – час.
Щоб знати, бо самі не в змозі
Приймати рішення. Й годинники мовчать.

Заварю каву, скажеш, скільки цукру.
Дам трохи менше, щоб відчула гіркоту.
Десь гавкне пес. І здасться, рипне хвіртка...
Та ну! Таки причулося. Місто спить.

Що на твоєму горизонті? Мрії?..
Дороги? Чужі вікна чи мости?
Там сходить сонце? Бачиш небо?
Чи просто стіни? Сірі... і страшні.

З ким зустрічаєш день? Хто обіймає?
Чи є кому припасти до плеча?
Все розкажи. Чи промовчи.
Я знаю...
Сама така – як ти: налякана й неговірка.

Пий каву. Хочеш шоколаду? Маю з горішками.
Чи, може, краще мед?
Таки загірко? Ех... Дарма я.
Додам ще цукру – краще вже?

– О так!

У мене сонце сходить. Вись.
Машини... бетон замішують...
А ось і кравнівник.
Розбудить тишу. Загудять і крани.
Стріла – на захід. Значить, нам туди ж...

За сонцем. Звично і циклічно.
День у день, без змін. У суєті.
В роботі, справах, клопотах й розмовах
Пустих – без сенсу і мети.
***
Що на твоєму горизонті?
Може, вітер...

Тетяна НОВАЦЬКА-ТІТАРЕНКО

ноги

ніч для себе

...ну як для себе:)))
найперше - для усіх справ, що не встигаю зробити вдень.
і ще ніч для роботи, бо "бити байдики в декреті" - неа, не чула:)

а ще ніч - для чаю-кави, чогось смачненького і, оце як сьогодні, для вина...
а чого б і ні? чого б не посмакувати червоним сухим?!
воно ж і розслабить, і нерви вспокоїть, і сон-дрімоту до хати-до мами (тобто, до мене) запросить.
основне - не захоплюватися і не зловживати:)
ммм...
зима

Експеримент

Еу.
Стільки часу тиші-мовчання. Навіть не заходила сюди... Що тепер й не знаю, з якого боку і як приступити:)
Таке  враження, що й писати розівчилася.
Та й жж змінився, налаштування. Я ніби вперше тут.

Є тут хтось? Друзі-товариші-читачі-знайомі?

Як ви? Що ви? Якщо у двох-трьох реченнях, то як би описали своє життя за останні два-три роки?

У мене цікаво:))) Якщо стисло, то...

Живу, народила синочка. Вчуся бути мамою. Мало пишу, але продовжую працювати.
Часто втомлююся, інколи плачу і шукаю себе: нову чи колишню - наразі не знаю, не розібралася...

В одному впевнена на усі 100% - найкрутіша любов, то любов матері та дитини.
весна

"Будь моїми очима"

Друзі, ось моя радість - моя перша книга. Порадійте зі мною:)! Бо бажання танцювати, сміятись, плакати та літати, яке виникло ще вчора ввечері, не залишає мене впродовж дня. І звісно це все краще робити у гарному товаристві:)! Порадійте ж зі мною:)!

Collapse )

осінь 2

Дні, дні, дні... Осінні дні...

Осінні дні такі особливі. Неспішні. Такі багаті на ЧАС, якого ніколи раніше не вистачало.
І це мені дуже подобається.
Бо знаходжу години-дні для роботи... Для рукоділля... Для зустрічей-посиденьок... Для книжок...




Collapse )
я

Закарпаття, гори і спокій


Вдалось минулого тижня вирватись на відпочинок. І то такий кайф! Радість неймовірна!
Зі Львова проводжав дощ, Закарпаття зустрічало дощем. Але всі наступні дні були сонячними, затишними, спокійними.
Як ж то мало людині треба для щастя - змінити місце-обстановку:)! І вуаля - сили відневлено, настрій покращено!
Collapse )