А у наш сад біля дому прилітали снігурі... І ми з татом робили годівниці. Снігурі дуже любили сало...
І у зимову пору я бачила снігурів майже щодня зі свого вікна - вранці, вдень і ввечері...
Маленькі пухкенькі клубочки у червоних камезельках... Це пташки з мого дитинства.
Пташки, яких однієї із зим я не помітила за вікном... Дитинство минулося, забулося, зникло...
Все було і є таким як і раніше - сніг, зима, дивні візерунки на склі вікна...
Лишень до годівниці, яку щороку робить мій тато, уже не прилітають снігурі... А горобцям не смакує сало, вони залюбки дзьобають пшоно...
Тоді, коли була перша зима мого дорослішання, я перестала робити з татом годівниці...
Відтоді я жодного разу не бачила снігурів за своїм вікном...
І у зимову пору я бачила снігурів майже щодня зі свого вікна - вранці, вдень і ввечері...
Маленькі пухкенькі клубочки у червоних камезельках... Це пташки з мого дитинства.
Пташки, яких однієї із зим я не помітила за вікном... Дитинство минулося, забулося, зникло...
Все було і є таким як і раніше - сніг, зима, дивні візерунки на склі вікна...
Лишень до годівниці, яку щороку робить мій тато, уже не прилітають снігурі... А горобцям не смакує сало, вони залюбки дзьобають пшоно...
Тоді, коли була перша зима мого дорослішання, я перестала робити з татом годівниці...
Відтоді я жодного разу не бачила снігурів за своїм вікном...
Comments
І тепер зима далеко не така, як була колись - нема снігу, нема тріскучих морозів і малюнки на склі - велика рідкість.
а от щодо іншого...ну так, зима не така, але все ж таки зима... і сніг для мене такий як і був раніше (просто тепер його менше)... і візерунки - також є.. просто ми, дорослі, не завжди їх помічаємо...